| беснуйтесь тірани |
[Sep. 5th, 2008|04:29 pm] |
Не за прошлые вины судили и казнили короля, которому Конституцией 1791 г. была гарантирована неприкосновенность. Короля судили за направленную против республики тайную деятельность: связи с внутренней и внешней контрреволюцией, инспирирование заговоров и интервенции, выдачу австрийцам и пруссакам военных секретов, подкуп депутатов Конвента, что было документально доказано. Между якобинцами и жирондистами в Конвенте шла борьба по вопросу о приговоре Людовику XVI, но на вопрос: "Виновен ли Людовик XVI?" и жирондисты в массе отвечали утвердительно.
о как, оказується! йому, значить, правову державу устроїли, права людини і громадянина надали, а він, собака, Воєнну Тайну видавав! я-то думав, шо його одразу після революції впиздили, тіпа за тіранство. а оказується, він спокойно собі жив. Як повідомляє нам Вікіпедія, раз"ярьонной толпє не дали навіть познущатися з розпусної Марії-Антуанетти, а просто їх із Версаля под ручку коректно проводілі в Париж, в Тюїльрі. І оце він там жив во дворце, в центрі города, потроху начав інтрігувати з Мірабо, потом вопше спробував утекти на сєвєр до контри. Ну, його вернули назад, опять во дворце поселили. А його сємєйство тим часом із-за граніци подмьотні пісьма шльот і проти буржуазной власті агітірує. Після чергового маніфеста за то, шо Людовік должен буть корольом, а всіх хто проти, австрійці й пруссаки розстріляють, у народа лопнуло терпєніє, його посадили в тюрму і ЛИШЕ ТОДІ, 21 вересня 1792 року (!!!), скасували монархію й об"явили республіку. Тоді довго думали, що з ним робити, зачитували йому обвінєнія, він викладав свою версію подій, тоді конституційною більшістю Конвент його визнав винним і простою більшістю засудив до смерті. І потім ще раз голосував на всякий случай, і тоді вже опять кваліфікована більшість підтвердила, шо казніть його. і оце тіки аж в январє 1793 його таки гільйотінірували.
Карла І англійського - з ним тоже не так все просто. Програв громадянську війну, парламент побідив - ну так прийми ж ти конституційну монархію, сиди собі во дворце й скажи спасібо шо жив остався. Так нєт же, він начинає інтрігувать там, утік, привів шотландців, ті начали оп"ять воювати. Ну, республіканці його знов ізловілі, і тут уже він догрався. Но опять-таки: не раз"ярьонні толпи його лінчевалі, а суд провели, свідків заслухали. Ну і потом уже, канєшно, голову отрубили.
Ніколай, которий святой царь, тоже канєшно. Керенський його, як тіки в Петрограді неспокойно стало, отправив з сімйой у Тобольськ, вони там жили собі в губернаторському помєстьє припеваючи. Канєшно, коли більшовики прийшли до влади, на царя обрушился молот репресій. Один із проявів червоного терору, який і зараз змушує наші серця содрогаццо, - Ніколаю ЗАБОРОНИЛИ НОСИТИ ЕПОЛЕТИ! А з 1 березня - страшно подумати - царську сім"ю перевели на солдатські раціони. Це означало, що вони мусили відмовитися від послуг 10 слуг, а также від масла і кави! (це, на мінуточку, весна 1918 року, коли в Петрограді, якщо я не помиляюсь, уже почали пухнути з голоду.) Вже потім, коли громадянська війна була зовсім недалеко, їх перевезли в Єкатеринбург, тоже в якесь помєстьє, опять же разом з прислугою. Ну, і поскольку наступали білочехи, святого царя розстріляли. Дочки, кстаті, як повідомляє та ж Вікіпедія, від пуль захищались імпровізованими бронежилетами, зробленими з пари кілограмів діамантів.
|
|
|